ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ «ОЙ ЧИЙ ТО КІНЬ СТОЇТЬ…»

  

Творчий проект «Ой чий то  кінь стоїть…»

майстерні «Клуб ОК»

Актуальність проекту: для вирішення завдань компетентісно-зорієнтованого підходу до навчання в позашкільному навчальному закладі навчально-виховний процес вимагає проектування таких методик та технологій, які б створили умови для всебічного розвитку дітей та допомогли б їм творчо самореалізуватись.

Тему проекту було обрано для підвищення інтересу у дітей до художнього плетіння, для формування вміння генерувати ідеї, планувати та організовувати свою діяльність, для сприяння творчому саморозкриттю кожної дитини.

Мета:

- звернути увагу гуртківців на шанування коней як помічників людини;

- сформувати в учнів уявлення про історію розведення та поширення коней різних пород на території України;

-  створити декоративні образи коня за допомогою різних технік художнього плетіння спицями та гачком до святкування року Коня (за китайським календарем).

Завдання:

- підвищити інтерес дітей до різних технік художнього плетіння;

- формувати у дітей вміння генерувати ідеї, планувати та організовувати свою діяльність;

- сприяти творчому саморозкриттю кожної дитини.

Термін виконання: грудень 2013 – березень 2014 р.

Тип проекту: творчий

Учасники: вихованці майстерні «Клуб ОК» (10 чол.)

Етапи роботи над проектом:

1.     Підготовчий: ознайомлення з темою, метою і завданнями проекту.

2.     Організаційний:

-         визначення інформаційних джерел;

-         планування роботи над проектом;

-         поділ дітей на творчі групи;

-         розподіл завдань між групами та окремими учасниками;

-         встановлення критеріїв оцінки результату;

-         визначення потреби в матеріалах, інструментах, обладнанні.

3.     Діяльнісний:

-         збір і обробка матеріалу про коней  та їх значення в природі і житті людини;

-         збір інформації про на шанування коней як помічників людини нашими предками; про історію розведення і поширення коней різних пород на території України;

-         збирання фотокарток, ілюстрацій та листівок із зображенням декоративних фігурок коней;

-         пошук схем для виготовлення фігурок коней у різних техніках (мотання, плетіння гачком та спицями).

4.     Узагальнюючо-підсумковий:

-         аналіз і обробка зібраного матеріалу про коней;

-         створення ескізів для власних творчих робіт;

-         проведення презентації проекту;

-         оцінка результатів діяльності над проектом.

Кінцевий продукт:

1)    колекція декоративних фігурок коней виконаних в різних техніках;

2)     організація виставки «Ой чий то кінь стоїть…».

Очікувані результати:

1)    набуття учнями навичок дослідницької роботи;

2)    удосконалення уміння орієнтуватися в інформаційних джерелах;

3)    формування навичок працювати в колективі;

4)    розвиток пізнавальних інтересів у вихованців;

5)    вдосконалення вмінь і навичок створювати декоративні  фігурки іграшок;

6)    розвиток творчих здібностей.

Критерії оцінювання виконаного проекту:

·        аргументованість вибору теми, значущість виконаної роботи;

·        обсяг і повнота розробок, самостійність, закінченість, матеріальне втілення й представлення проекту;

·        рівень творчості, оригінальність теми; оригінальність матеріального втілення й представлення проекту;

·        якість оформлення, відповідність стандартним вимогам.

Додаток 1

Додаток 2

Матеріали для бесіди

Для кожного з нас відчеканювання кінськими копитами буківки звучить ніби жива музика, бо повертає нас у справді романтичний світ, відгукується історією нашого народу, яка нагадує нам імена Святослава Ігоревича, Богдана Хмільницького, Максима Кривоноса. Ці імена ввійшли в історію разом за своїми вірними друзями – кіньми.

Ці чотириногі тварини пройшли дуже складний шлях фізіологічного становлення. Людина приручила та одомашнила коня близько шести тисяч років тому – найпізніше від інших сільськогосподарських тварин. Але ці тварини зайняли своє почесне місце в усі часи історії. Любов і повага до коней у глибоку давнину справді не знала меж.

Так, три с половиною тисячі років тому цар Кіпру, надсилаючи листа єгипетському фараону, писав на початку: «Бажаю здоров’я Вам, Вашій родині та Вашим коням».

Найбільшої слави у віках з усіх казкових коней набув Пегас. Якщо Пегас – це все ж таки кінь, хоч і з крилами, то троянський кінь збудований із дерева. Греки за порадою хитромудрого Одиссея вирішили збудувати коня з дерева, а всередині його заховати кілька воїнів, бо вони десятий рік без жодного успіху штурмували Трою. Решта грецького війська відпливла на своїх кораблях, начебто знявши облогу. Полонений грек сказав троянцям, якщо вони заволодіють цим дерев’яним конем, то Троя стане неприступною. Троянці внесли величезного коня в місто. Вночі грецькі воїни вийшли з троянського коня і відкрили ворота Трої своєму війську яке повернулося. Троя була переможена і зруйнована. Тому в переносному значенні троянський кінь означає підступний дарунок, який полегшує перемогу.

Серед славетних коней – героїв наших казок – виділяється добрий Горбоконик. Ця фантастична істота з віршованої казки Єршова «Горбоконик».

А славетні історичні коні. Перший улюблений кінь Олександра Македонського гнідий Буцефал, названий так за широкий лоб. Батько Олександа Македонського Філіп купив цього коня за 340 кілограмів срібла. Кінь привабив його тим, що у нього на передніх ногах було по 2 зайвих пальця, які не торкалися землі (такі коні дуже цінувалися у ті давні часи). Буцефал дозволяв сідати на себе тілько Олександрові  і ставав для цього на коліна. Македонський не раз вигравав битви и лишався в живих лише завдяки коневі, за що й любив його до безтями. Щоб зберегти сили Буцефалу, вирушаючи в похід, наказував транспортувати свого коня на спеціальній колісниці. Жив цей кінь тридцять років і помер від надмірного напруження після битви у 326 р. до н.е. На цьому місці Олександр наказав збудувати своєму коневі мавзолей і заснувати місто, яке назвав Буцефалія. Це єдине місто на земній кулі, яке дістало назву від імені реального коня. І досі ім’я Буцефала – символ ідеального коня, вірного друга свого вершника.

Жодній тварині не споруджено стільки пам’ятників, скільки коневі. Його увічнюють державні герби Монголії, Венесуели, Верхньої вольти, Канади, Нігерії та Уругваю. На козацьких прапорах Запорізької Січі теж знайшов своє відображення кінь.

Ці тварини заслужили таку пошану за безкорисливість, практичність, щиру відданість людині. Адже вони допомагали людям у найскрутніші часи. 

На території України розведення коней існувало ще за скіфських часів. У 17 ст. набула поширення порода смугастих, як леопарди (тарантованих) коней. На Запоріжжі, де випасалися численні табуни цих тварин, була виведена знаменита степова українська порода. Коня називали вірним другом, нерозлучним товаришем («Над ним коник похилився, по коліна в землю вбився»), милим братом козака («сивий коник – то ж мій брат…»). Заможні козаки мали по 700 і більше голів коней. З кінця 18 ст. стали розводити також орловських рисаків, наришкінську, мальцевську, англійську породи коней. На Гуцульщині переважали низькорослі (гуцульські) коні та високорослі, так звані бойки або первинники.

Кінь в українців використовувався як тяглова сила; конина та кобиляче молоко, на відміну від багатьох азіатських народів, не вживалося. Коней запрягали до воза і плуга, на них їздили верхи. Молодняк (до 3-х років) випасали влітку звичайно у табунах, наймаючи пастухів-табунників. Робочих коней влітку випасали. Взимку тварин тримали в стайнях, хлівах та оборах – утеплених господарських приміщеннях. Ідеальним кормом для робочих коней, крім сіна, вважався овес. Його брали з собою, відправляючись у далеку дорогу. Годували коней звичайно двічі на добу – вдень та на ніч, підгодовуючи під час перепочинку від роботи.

Українці виробили чимало раціональних навичок догляду за кіньми. Вважалося, зокрема, недопустимим напувати спітнілу тварину холодною водою, їздити верхи без сідла чи перевантажувати воза. Стежили, щоб збруя була зручною  для тварини, не натирала їй груди. Жереб них кобил на роботах не використовували. Обережно ставилися до таврування молодняку у табунах, роблячи це ранньої весною, коли ще не було мух, і змазуючи випалену шкіру жиром. Взимку робочих коней звичайно підковували, запобігаючи таким чином пошкодженню їхніх копит та падінню. Взагалі коня як розумну, вірну і корисну в господарстві тварину українці дуже поважали. Чимало прислів’їв, приказок, пісень було складено про коней:

Гладь коня вівсом, а не батогом.

Коли коня мають, шапку перед ним знімають.

Шануй коня вдома, то пошанує він тебе в дорозі.

Дай коневі вівса, а не гони його як пса.

Коневі роса – ліпше вівса.

На доброго коня не бери батога.

Хто коня годує, той дома ночує.

На чиїм коні сидиш, тому пісню співай.

Сип коневі мішком, не ходитимеш пішком.

Долі і найбистрішим конем не об’їдеш.

Пісні: «Ой, чий то кінь стоїть», «По садочку ходжу, кониченьку воджу…», «Розпрягайте, хлопці, коней…», «Лугом іду, коня веду», «За Неман їду», «Гей, по конях», «Ой на горі вогонь горить».

Загадки:

Лізу, лізу по залізу, на м’ясну гору залізу. (Кінь осідланий).

Сімсот свистить, чотири лопотить, два нюхає, два слухає, два дивиться. (Кінь біжить).

Один усю роботу робить, другий господаря молоком кормить, третій хату стереже. (Кінь, корова, собака).

Також в усній народній творчості зустрічаються казки про коней «Кінь, корова, пес», «Сліпий кінь», вірші «Вершник», «Коники» тощо.

Часто діти гралися дерев’яною іграшкою конем.

Така цікава тварина, як кінь,  має  свою символіку, повір’я, легенди, перекази. Ці дуже цінні надбання передаються з покоління в покоління. В словнику давньоукраїнської міфології розповідається дуже цікавий міф про коней. «Коні – священні тварини в давніх українців. Бог війни Тур вирішив будувати земляні вали проти кочових племен, і примусив плем’я Панів (найстаріше давньоукраїнське плем’я) звозити землю влітку на санях (на той час ще не було коліс). Плем’я Панів нагорнуло земляні вали, але тільки там, де вони мешкали, а далі виконувати каторжні роботи вони відмовились. Розгніваний Тур перетворив неслухняних людей у коней, котрих і запряг у сани. Коляда (давньоукраїнська богиня неба) пожаліла коней і спустила з неба колесо.

Дуже цікава символіка кінського черепа. Він наділявся властивостями оберега від нечистої сили, вважався символом родючості. Господарі нерідко застромлювали його у тин на городі, щоб все родило, або тримали на пасіці, щоб бджоли велися, прикріплювали на клуні від чарівників та інших злих істот. Голову коня закопували під час будівництва греблі, щоб болотяний дядько не міг її зруйнувати. Вважалося, що зілля, яке проросло крізь очиці покинутого кінського черепа, має не тільки лікувальну, а й чудодійну силу.

Кінь постійно їсть, і ніколи не наїдається. Існує повір’я, що цим Бог його покарав за те, що коли спаситель народився і його поклали в ясла , то воли постійно прикривали його соломою і зігрівали своїм диханням, а кінь цю солому знімав і з’їдав.

Дуже хороших коней любить домовик. Він заплітає їм гриву в кіски і їздить верхи цілу ніч у конюшні так, що зовсім заганяє, і кінь псується. А тому в конюшні разом з кіньми ставлять козла чи прив’язують до стелі вбиту сороку, ворону чи сову; на них домовик і їздить.

Якщо в дорозі пирхають коні, то подорожні з великою радістю будуть прийняти там, куди їдуть.

Якщо кінь, виїжджаючи з двору, почне упиратися чи спіткнеться, то буде невдача.

 Не можна йти там, де качалась коняку – будуть лишаї.

Є звичай – купати новонароджену дитину у воді, із якої відпив кінь.

Дуже вірять зараз і у віщі сни. А що ж коли сниться кінь? Коня бачити – велика праця попереду. На красивому, смирному коні їздити – для будь-кого сон щасливий, обіцяє перемогу над ворогом; на коні у місто виїжджати – сон благополучний і для хворого, і для того, хто іде на війну, бо першому видужання, а другому перемогу обіцяє. Але з міста верхи виїжджати – для обох сон поганий.

В народі кажуть: «Що то за кінь, що не підкований?»

З підковою наша народ теж пов’язує дуже багато повір’їв. Як же можна говорити про коня, не згадавши підкови. В народі існують повір’я:

Хто знайде ненавмисне підкову, тому вона принесе щастя.

Під сінешній поріг підкладають підкову, щоб у хаті гроші велися.

Як будують нову хату, то під поріг на щастя кладуть підкову.

Щоб люди йшли до хати і із хати, то кладуть під поріг дві підкови: одну ріжками до хати, а другу – з хати. То тоді будуть люди чи гості йти до хати і з хати.

Підкову знайти уві сні – подарунок одержати або коня купити.

Часто образ коня присутній в народних замовляннях, заклинаннях. Наприклад, замовляння від вивиху.

По Сіянській горі, по шовковій траві

Іхав святий Єгорій на сірому коні,

Там кінь спіткнувся, в раби божої (ім’я) сустав звихнувся.

Сустав, сустав у (ім’я) жилочки, кісточки на місце постав,

Святая  Матір Божа, святая наречена,

Постав в раби божої (ім’я) в ночі кісточки,

Суглоби на місце.

Коня ми бачимо і на деяких іконах. В даному випадку він теж має символічний зміст. В Україні два варіанти ікони св. Юрія: як постаті воїна і як вершника на коні, котрий списом проколює пащу змія. Юрій – історична особа. В православних церквах його називають Георгієм Побідоносцем. Легенда розповідає, що  св. Юрій убив страшного змія, який тероризував мешканців одного міста, вимагаючи щоразу молоду дівчину. Символічний тут колір коня – гнідий, а не білий кінь – знак нелегкої долі.

День Юрія відзначається 6 травня. Юрія вважають покровителем хліборобства і скотарства. У давнину люди вранці цього дня, ще до сходу сонця, збирали росу і промивали нею хворі очі, дівчати вмивалися на красу, а найголовніша подія – це вигін худоби на Юр’єву росу.

Повну красу коня розкриває перед нами живопис. Наприклад, картина «Козак Мамай». Варіантів цієї картини дуже багато, але головне, що на кожній картині обов’язково поруч з козаком його вірний друг і товариш – кінь.

Популярний кінь і в інших державах. За китайський календарем – кінь є однією з 12 тварин зодіакального китайського календаря, що, за переказами, були обрані богами для уособлення 12 років, які циклічно повторюються (2014 рік є роком коня (за китайським календарем). 12 тварин, які представляють роки, також слугували нагадуванням для древніх китайців про важливість добре розраховувати свій час і планувати життя. У китайській міфології образ білого коня зв’язаний з  міфом про потоп і його героєм Гунем. Китайський міф розповідає про те, як Гунь, намагаючись підкорити водну стихію, вкрав у Бога вогню «землю, що сама росте» та з її допомогою став насипати дамби. Бог вогню наказав Гуня за свавілля та наказав стратити його. Але Гунь не вмер, він обернувся білим конем, з черева якого вийшов його син Юй. Юй прийняв образ дракона і підкорив водний хаос, викопуючи численні канали.

У побуті зображення  коня використовуються у Китаї для відлякування злих  духів, що приносять хвороби та нещастя. Існує звичай підвішувати металеві фігурки коней під дахом будинку. Цікаво, що подібний звичай  використовування коня в якості оберега є і у слов’ян – вирізування коника на даху будинку.

Образи коня зустрічаються і у декоративно-ужитковому мистецтві: ткані фігури, керамічні фігурки, коні, зроблені з ниток.

Додаток 3

Лошадка из ниток. Мастер-класс.

.
Для этой лошадки нам потребуются акриловые нитки (или нитки с добавлением акрила), проволока, кусок картона длиной 11,5 см, кусочек красной ткани и украшения.

1. Сделайте 88 витков вокруг картонки.
2. Снимите нитки с картонки. Перевяжите в одном месте.

3. Разрежьте моток ниток с противоположной стороны.
4.  Сложите моток вдвое, свяжите его вблизи с местом предыдущей перевязи.

5. Перевяжите пучок еще раз, сформировав голову лошадке.
6. Вставьте в нитки согнутую пополам проволоку.
7. С помощью перевязки сформируйте шею лошадки.

8. Сформируйте ноги лошадки.

9. Обрежьте лишнюю проволоку и нитки.
10. Сделайте еще один пучок нитей такого же размера (см. пункт 1)

11. Оберните им "грудь" лошадки и перевяжите.
12. Вставьте в пучок проволоку, согнутую пополам.

13. Сделайте еще одну перевязку, создавая тело лошадки.
14. Сделайте ноги, перевязывая пучки ниток вокруг проволок. Подравняйте кончики ниток.

15. Из пучков коричневых ниток сделайте гриву и хвостик лошадки.
16. Приподнимите хвостик с двух сторон, намотайте под ним бежевые нитки; закрепите их.

Лошадка, связанная крючком. Мастер-класс

Необходимые материалы и инструменты

• Акрил (300 м/100 г): бежевый - 35 г, коричневый - 25 г, тёмно-серый - 10 г, светло-розовый - 5 г, синий - 5 г, немного белого, чёрного
• Крючок №1,25
• Наполнитель
• Игла для сшивания
• 2 чёрные бусины
• Плотный картон
Условные обозначения:
п — воздушная петля
сбн — столбик без накида
пр - прибавка (провязать 2 сбн в 1 петлю)
ую - убавка (провязать 2 сбн вместе)
сс - соединительный столбик
с1н — столбик с 1 накидом
с2н — столбик с 2 накидами
псн полустолбик с накидом
* повторить указанное число раз
Число в скобках в конце каждого ряда описания показывает, сколько должно быть петель в этом ряду.

Процесс вязания лошадки

ГОЛОВА

Бежевая нить
1 ряд: набрать 2 вп и провязать во вторую петлю от крючка 6 сбн
➣ Продолжать вязать по кругу.
2 ряд:пр*6 (12)
3 ряд: (сбн, пр)*6 (18)
4 ряд: (2 сбн, пр)*6 (24)
5 ряд: (3 сбн, пр)*6 (30)
6 ряд: (4 сбн, пр)*6 (36)
7 ряд: 36 сбн по кругу
8 ряд: (11 сбн, пр)*3 (39)
9 ряд: 39 сбн по кругу
10 ряд: (12 сбн, пр)*3 (42)
11-19 ряды: 42 сбн по кругу
20 ряд: (5 сбн, уб)*6 (36)
21 ряд: (4 сбн, уб)*6 (30)
22 ряд: (3 сбн, уб)*6 (24)
23 ряд: (2 сбн, уб)*6 (18)
24-28 ряды: 18 сбн по кругу
➣ Закончить сс. Оставить нить для пришивания. Набить голову.

МОРДОЧКА

Светло-розовая нить
1. ряд: набрать 13 вп и провязать 11 сбн, начиная со 2-й петли от крючка, 3 сбн в 1 петлю, продолжать вязать на другой стороне цепочки 10 сбн, пр (26)
➣ Продолжать вязать по кругу.
2 ряд: пр, 4 сбн, пр*2, 4 сбн, пр*3, 10 сбн,пр*2(34)
3 ряд: сбн, пр, 4 сбн, псн, 2 сн, пен,
4 сбн, (сбн, пр)*3, 10 сбн, (сбн, пр)*2 (40)
4 ряд: сбн, пр, 4 сбн, 2 псн, (2 сн в 1 петлю)*2, 2 псн, 4 сбн, (сбн, пр)*3, 14 сбн, (сбн, пр)*2 (48)
5 ряд: 7 сбн, 3 псн, (2 сн в 1 петлю)*2, 3 псн, 33 сбн (50)
6-9 ряды: 50 сбн по кругу
10 ряд: 7 сбн, 3 псн, (2 псн вместе)*2, 3 псн, 33 сбн (48)
11 ряд: 1 сбн, уб, 4 сбн, 2 псн, (2 псн вместе)*2, 2 псн, 4 сбн, (1 сбн, уб)*3, 14 сбн, (1 сбн, уб)*2 (40)
12 ряд: 1 сбн, уб, 4 сбн, (2 псн вместе, 4 сбн, (1 сбн, уб)*3, 10 сбн,
(1 сбн,уб)*2 (32)
➣ Сменить нить на бежевую.
13 ряд: 8 сбн, 3 сбн в 1 петлю, 8 сбн, уб, 2 сбн, уб, 3 сбн, уб, 2 сбн, уб (30)
14 ряд: 30 сбн по кругу
➣ Закончить сс. Оставить нить для пришивания. Набить наполнителем.

НОЗДРИ (2 шт.)

Светло-розовая нить
1 ряд: набрать 2 вп и провязать во вторую петлю 6 сбн, поворот
2 ряд: вп, 6 сбн, поворот
3 ряд: вп, 6 сбн
➣ Закончить. Оставить нить для пришивания.

ГЛАЗА

Белая нить
1 ряд: набрать 2 вп и провязать во вторую петлю от крючка 6 сбн
2 ряд: (3 сбн в 1 петлю, сбн)*3 (12)
3 ряд: сбн, 3 сбн в 1 петлю, (3 сбн, 3 сбн в 1 петлю)*2, 2 сбн (18), сс
➣ Сменить нить на чёрную.
4 ряд: за заднюю половинку петли 18 сс.
➣ Закончить. Оставить нить для пришивания.

УШИ (2 шт.)

Бежевая нить
1 ряд: набрать 2 вп и провязать во вторую петлю от крючка 6 сбн
➣ Продолжать вязать по кругу.
2 ряд: (сбн, пр)*3 (9)
З ряд: (2 сбн, пр)*3(12)
4 ряд: (3 сбн, пр)*3 (15)
5 ряд: (4 сбн, пр)*3 (18)
6 ряд: (5 сбн, пр)*3 (21) 7-8 ряды: 21 сбн по кругу
9 ряд: (5 сбн, уб)*3 (18)
10 ряд: 18 сбн по кругу
11 ряд: (4 сбн, уб)*3 (15)
➣ Закончить сс. Оставить нить для пришивания. Не набивать.
➣ Пришить глаза, чёрной нитью сделать стежок, разделив глаза. Пришить чёрные бусины на место зрачков. Вышить брови.
➣ Пришить мордочку.
➣ Пришить ноздри, коричневой нитью вышить улыбку, пришить уши.

ТУЛОВИЩЕ

Бежевая нить
1 ряд: набрать 2 вп и провязать во вторую петлю от крючка 6 сбн
➣ Продолжать вязать по кругу.
2 ряд: пр*6(12)
3 ряд: (сбн, пр)*6 (18)
4 ряд: (2 сбн, пр)*6 (24)
5 ряд: (3 сбн, пр)*6 (30)
6 ряд: (4 сбн, пр)*6 (36)
7 ряд: (5 сбн, пр)*6 (42)
8 ряд: (6 сбн, пр)*6 (48)
9 ряд: (7 сбн, пр)*6 (54)
10-22 ряды: 54 сбн по кругу
23 ряд: (7 сбн, уб)*6 (48)
24 ряд: (6 сбн, уб)*6 (42)
25 ряд: (5 сбн, уб)*6 (36)
26 ряд: (4 сбн, уб)*6 (30)
27 ряд: (3 сбн, уб)*6 (24)
28 ряд: (2 сбн, уб)*6 (18)
➣ Набить туловище.
29 ряд: (сбн, уб)*6 (12)
30 ряд: уб до конца.
➣ Закончить. Нить спрятать.

НОГИ (4 шт.)

➣ Вязать 2 ноги бежевой нитью, 2 - коричневой нитью.

Копыто:

Тёмно-серая нить
1 ряд: набрать 2 вп и провязать во вторую петлю от крючка 6 сбн
➣ Продолжать вязать по кругу.
2 ряд: пр*6 (12)
З ряд: (сбн, пр)*6 (18)
4 ряд: (2 сбн, пр)*6 (24)
➣ Обвести полученную деталь на картоне и вырезать (4 шт.) - для ног.

5 ряд: (3 сбн, пр)*6 (30)
➣ Обвести полученную деталь на картоне и вырезать (4 шт.) - для копыт.
6 ряд: (4 сбн, пр)*6 (36)
7 ряд: за заднюю половинку петли 36 сбн по кругу
8 ряд: (10сбн,уб)*3 (33)
9 ряд: (9 сбн, уб)*3 (30)
10 ряд: (8 сбн, уб)*3 (27)
➣ Вставить вырезанный картон.
11 ряд: (7 сбн, уб)*3 (24)
12 ряд: (6 сбн, уб)*3 (21)
13 ряд: (5 сбн, уб)*3 (18)
14 ряд: (сбн, уб)*6 (12)
➣ Набить наполнителем.
15 ряд: за заднюю половинку петли уб*6 (6)
➣ Закончить. Нить спрятать.
➣ Присоединить бежевую (коричневую) нить к 15 ряду копыта, продолжить вязать ногу.
16 ряд: 12 сбн за оставшиеся половинки петель (фото № 10)
17 ряд: (сбн, пр)*6 (18)
18 ряд: (2 сбн, пр)*6 (24)