ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ «ВЕСЕЛІ БАРАНЦІ»

Творчий проект «Веселі баранці»

Актуальність проекту: для вирішення завдань компетентісно-зорієнтованого підходу до навчання в позашкільному навчальному закладі навчально-виховний процес вимагає проектування таких методик та технологій, які б створили умови для всебічного розвитку дітей та допомогли б їм творчо самореалізуватись.

Тему проекту було обрано для підвищення інтересу у дітей до художнього плетіння, для формування вміння генерувати ідеї, планувати та організовувати свою діяльність, для сприяння творчому саморозкриттю кожної дитини.

Мета:

- звернути увагу учнів на давню галузь українського народного господарства як вівчарство;

- сформувати уявлення учнів про історію розведення і поширення овець різних пород на території України;

- створити декоративні образи овець за допомогою різних технік художнього плетіння (спицями та гачком, вироблення помпонів) до святкування року Вівці (за китайським календарем).

Завдання проекту:

1.                      Систематизація, закріплення знань та вмінь вихованців відносно різних технік плетіння.

2.                      Розвиток творчої особистості засобами художнього плетіння.

3.                      Стимулювання потреби творчого самовдосконалення.

Тип проекту: творчий.

Вид проекту: груповий.

Учасники проекту: вихованці майстерні  «Клуб ОК» (12 чол.)

Термін реалізації проекту: листопад - грудень 2015 р.

Етапи реалізації проекту:

І. Підготовчий: визначити тему, мету та завдання проекту.

ІІ. Організаційний:

·        визначити джерела інформації;

·        укомплектувати групи учнів  з урахуванням здібностей, віку, рівня сформованості навичок та вмінь;

·        конкретизувати завдання кожної групи;

·        розподілити обов’язки та завдання між членами групи;

·        сформувати уявлення про бажані результати;

·        встановити критерії оцінки результату.

ІІІ. Діяльнісний:

·        збір та опрацювання теоретичної інформації про таку галузь українського господарства як вівчарство  (пошук літератури, відвідування бібліотек міста);

·        створення ескізів малюнків для декоративних виробів;

·        підбір схем для колективних творчих робіт, вибір матеріалів  ( в техніках мотання, плетіння гачком та спицями);

·        виконання творчих робіт.

ІV. Узагальнюючо-підсумковий:

·        обробити, проаналізувати, систематизувати зібрані матеріали та узагальнити результати;

·        створити технічний опис виробів;

·        проаналізувати виконання роботи;

·        провести презентацію проекту;

·        оцінити результати діяльності над проектом;

·        захист проекту.

Кінцевий продукт:

1)    виставка творчих робіт – декоративних фігурок баранців, виконаних в різних техніках;

2)    альбом фото  фігурок баранців.

Очікувані результати:

1)    розвиток пізнавальних інтересів;

2)    удосконалення вміння орієнтуватися  в інформаційному просторі;

3)    набуття навичок дослідницької роботи;

4)    розвиток навичок робити ескізи малюнків;

5)    підбирати потрібні матеріали, інструменти;

6)    формування навичок працювати в команді.

Критерії оцінювання виконаного проекту:

·        аргументованість вибору теми, значущість виконаної роботи;

·        обсяг і повнота розробок, самостійність, закінченість, матеріальне втілення й представлення проекту;

·        рівень творчості, оригінальність теми; оригінальність матеріального втілення й представлення проекту;

·        якість оформлення, відповідність стандартним вимогам.

 Додаток 1.

Матеріали бесіди

Окремою галуззю тваринництва в Україні було вівчарство, де протягом тривалого часу формувалися цікаві традиції. Адже овець розводили з давніх-давен, оскільки вони забезпечували селян най необхіднішим: із шкір та вовни виготовляли одяг; м'ясо і молоко були цінними продуктами харчування; літування в кошарах на рільних площах сприяло удобрюванню ґрунту тощо.

Вівчарство в українському селянському господарстві узгоджувалось із усталеним напрямком і основними засадами культури господарювання. Хліборобські засади господарствна більшості території України і значною мірою ландшафт зумовлювали особливості випасання худоби в цілому і овець зокрема. Якщо для великої худоби були характерними вигінний, відгінний і навіть змішаний типи (коли корів залишали у селі, а воли і коні стаціонарно літувались на відповідних пасовищах), то для овець побутувала відгінна форма випасання і лише у степовій зоні переважала вигінна.

Своєрідного колориту – не лише як господарське заняття, а й як етнокультурне явище – набуло полонинське господарство у Карпатах, зокрема на етнографічній Гуцульщині, де воно збереглося в повному обсязі до 30-х років XX ст. У карпатському вівчарстві знайшли своє відображення окремі елементи пастухування з Полісся, Поділля чи Лівобережжя.

Головним персонажем у відгінному вівчарстві був старший пастух, якого більше знають у народі як ватаг. Саме на нього покладалися обов’язки з організації літування не тільки овець, а й усієї худоби, що випасалась на полонинах. Передусім це мусив бути старших пастух, якому виповнилось не менше 45 років, який добре знався на технології переробки молока, народній медицині та ветеринарії (для надання допомоги і вівчареві, і худобині у випадку недуги), народих обрядах, звичаях, ритуалах, віруваннях (для відтворення їх без будь-яких порушень). Це безумовно, повинна бути безстрашна людина, мужня, розсудлива, чесна і справедлива людина.           Я. Головацький свого часу записав міркування гуцула щодо ролі ватага: «У полонині старшини нема…; ватаг-і війт, і пан; він цар в полонині».

Досвідчений ватаг користувався великою повагою поміж селян, адже він міг і худобу вберегти від стихій, нещасних випадків і звіра, і забезпечити господарям прибуток у молочних продуктах. Ватаг на свій розсуд добирав пастухів, розподіляв між ними обов’язки. Дійних овець випасав вівчар(«вівчар»), в обов’язки якого входило і їх доїння. Доглядав за яловими вівцями, ягнятами, баранами інший вівчар («єлочєр», «ягнятар», «бараняр», «кізляр»). Велику рогату худобу випасав пастух («бовчєр», «коровар», «скотар»).

Ватаг обирав собі заступника («старший вівчєр»), який займався усіма справами щодо організації полонинського життя пастухів. Старшому вівчареві допомагав хлопець («менший вівчєр», «загонінник»), який заганяв овець під час доїння у струнку, мив посуд тощо. Бувало, що ватагові допомагав підтримувати вогонь («ватагу») його помічник («ватрак», «спузар»); він заготовляв дрова, варив їжу. До ватаги належали носильник («терхар»), а також бондар («боннар»), який виготовляв діжки та інший дерев'яний посуд для полонинського господарства.

Традиційно склалося, що виганяли худобу на полонини («полонинський хід») наприкінці травня. Це дійство набуло статусу справжнього громадського свята. А до цього часу випасали худобу на толоках у селі. Упродовж травня господарі готували вівці, яких стригли і досить своєрідно позначали: надрізаючи кожній вівці вухо або закладаючи у вухо дротик з ґудзиком тощо. Тоді ж виконувались і оберігальні дійства.

Побут пастухів був суворий, але влаштований так, що кожен міг якнайретельніше виконувати свої обов'язки, дотримуватись гігієни і певної естетики. У стаях було чисто; сорочки виварювались у спеціальній жировій суміші, що забезпечувало гігієну тіла і дозволяло легше переносити дощ і спеку.

Важливою ділянкою полонинської роботи була організація режиму випасання худоби і овець. Визначались площі випасання для овець, корів, волів, коней, телят тощо, а також час їх перебування на пасовищах, який узгоджувався з доїнням. Овець доїли тричі на день, корів — двічі.

Приготування молочних продуктів мало свої традиції і технологію. Цією справою займався ватаг. Виготовляли грудковий сир — «будз», з якого робили бринзу, густе кисле молоко — «гуслянку» (з коров'ячого молока), масло тощо.

Основними продуктами харчування пастухів були молоко і борошняні вироби. Муку, солонину, хліб тощо поставляли на полонини селяни по черзі, забираючи при цьому свою частку молочних виробів.

За виснажливу, небезпечну, хоча й романтичну працю пастухи отримували плату натурою («сембриля») — молочними продуктами або грошима («зарплата»).Інколи додатковою платнею служили ягнята, одяг тощо.

Додаток  2

Додаток 3

Вязаная овечка (автор Татьяна Сакадина)

 

Для работы нужно: плюшевая пряжа Softy (Alize), для ножек и мордашки акриловая пряжа Sirius (NAKO), 4 деревянные бусины, декоративная пуговка, игла с тупым кончиком и большим ушком, наполнитель (холофайбер), крючки №2 и №4 и любые другие декоративные элементы на ваш вкус     
  
 Сокращения:

СБН — столбик без накида,

ВП — воздушная петля,

СС — соединительный столбик,

пр — прибавка (два столбика в одну петлю предыдущего ряда),

уб — убавка (два столбика, провязанные вместе).

Берем крючок №4 и пряжу Софти, вяжем ТУЛОВИЩЕ . 
1. 8 СБН в кольцо амигуруми (8)
2. 8 прибавок (16)
3. 1 СБН, пр. — повторить 8 раз (24)
4. 2 СБН, пр. — повторить 8 раз (32)
5. 3 СБН, пр. — повторить 8 раз (40)
6-11 ряды вяжем без прибавок по спирали (40)
12. 3 СБН, уб. — повторить 8 раз (32)
13. 2 СБН, уб. — повторить 8 раз (24)
14. 1 СБН, уб. — повторить 8 раз (16)
Набить туловище наполнителем.
15. 8 убавок (8)
Затянуть петли и оставить длинную нить для пришивания.
ГОЛОВА  
 Прическа — пряжа Софти, крючок №4
1. 8 СБН в кольцо амигуруми (8)
2. 8 прибавок (16)
3. 1 СБН, пр. — повторить 8 раз (24)
4. без прибавок (24)
5. Три СС
Обрываем нить, оставляя длинный конец для пришивания.
Мордочка — пряжа Сириус, крючок №2
1. 6 СБН в кольцо амигуруми (6)
2. 6 прибавок (12)
3. 1 СБН, пр. — повторить 6 раз (18)
4. 2 СБН, пр. — повторить 6 раз (24)
5-8. Без прибавок (24)
9. Три СС
Обрываем нить.
Пришиваем прическу к мордочке петля в петлю  набиваем.

Нить выводим сбоку мордочки иглой, иглу убираем и этой нитью провязываем ушко: вяжем пять ВП, во вторую от крючка петлю вывязываем три СБН, в следующие две петли по одному СБН, закрепляем нить.

Снова вставляем нить в иглу, выводим на другую сторону мордочки.и аналогично вяжем второе ушко

Оформляем мордочку.
Нитью черного цвета (Сириус в одну нить) вышиваем носик, глазки.

Тонируем щечки, пришиваем пуговку над ушком..

НОЖКИ ( 4 штучки):
Пряжа Сириус, крючок №2
1. 6 СБН в кольцо амигуруми (6)
2. 6 прибавок (12)
3-4. Без прибавок (12)
5. Три СС
Оставляем конец нити для пришивания.
Вставляем в ножки деревянные бусины..

Теперь сборка овечки. Нитью от туловища пришиваем верхнюю часть головы (прическу) к телу нашей овечки.

Обратите внимание — мордочку (нижнюю часть) мы пока не пришиваем!!! Оставшийся конец нити иглой выводим на заднюю часть туловища и вяжем небольшой хвостик (также, как вязали ушки). 

Нить закрепляем и прячем кончик.
Булавками прикалываем ножки к туловищу, придаем нашей овечке устойчивое положение и пришиваем. Кончики нитей прячем за не пришитой частью головы, там закрепляем (эти ниточки сослужат нам роль набивки). Пришиваем мордочку до конца.

 Овечки (автор Алан Дарт)

Вязаная овечка (автор Хмель Га)

Для работы нам понадобится:

• фасонная пряжа Кроха (NAZAR) 75 м/ 50г белого цвета;
• пряжа MAGIK 100% микрофибра 152 м/50 г бежевого цвета;
• 4 носочные спицы №3;
• 2 бусины для глазок;
• пряжа Ирис розового и зеленого цветов;
• 6 бусин розового цвета.

                     Тело

Вяжется из белой пряжи.

Наберите 6 петель. Распределите на 3 спицы и вяжите по кругу. Можно поставить маркер в начале ряда или ориентироваться на кончик нити.

1 р.: прибавка (6 раз)                         (12 петель)

2 р.: прибавка, 1 лицевая (6 раз)      (18 петель)

3 р.: прибавка, 2 лицевые (6 раз)     (24 петли)

4 р.: прибавка, 3 лицевые (6 раз)     (30 петель)

5 – 17 р.: лицевые                              (30 петель)

18 р.: убавка, 3 лицевые (6 раз)        (24 петли)

19 р.: убавка, 2 лицевые (6 раз)        (18 петель)

20 р.: убавка, 1 лицевая (6 раз)        (12 петель)

      Набиваем туловище.

21 р.: убавка, (6 раз)                          (6 петель)

Нить отрезать, петли стянуть.

            Голова

Начинаем вязать бежевой нитью.

Наберите 6 петель. Распределите на 3 спицы и вяжите по кругу.

1 р.: прибавка (6 раз)                                            (12 петель)

2 р.: прибавка, 1 лицевая (6 раз)                         (18 петель)

3 р.: прибавка, 7 лицевых, прибавка (2 раза)     (22 петли)

4 р.: прибавка, 9 лицевых, прибавка (2 раза)     (26 петель)

5 р.: прибавка, 11 лицевых, прибавка (2 раза)   (30 петель)

        Петли на спицах распределены так: на 1 – 9 петель, на 2 – 12, на 3 – 9.

6 – 12 р.: лицевая гладь                                         (30 петель)

13 р.: убавка, 11 лицевых, убавка (2 раза)           (26 петель)

14 р.: убавка, 9 лицевых, убавка (2 раза)             (22 петли)

15 р.: убавка, 7 лицевых, убавка (2 раза)             (18 петель)

Меняем нить на белую.

16 - 19 р.: лицевая гладь                                        (18 петель)

20 р.: равномерно убавить 6 петель                     (12 петель)

21 р.: убавить 6 петель                                          (6 петель)

           Набить голову.

Нить отрезать, петли стянуть.

          Уши

Вяжем бежевой нитью на 2-х спицах.

Набираем 3 петли.

1 р.: 3 изн.

2 р.: сделать 1 прибавку, лицевые (4 петли)

3 р.: 4 изн.

4 р.:  сделать по 1 прибавке в начале и в конце ряда, лицевые  (6 петель)

5 р.: 6 изн.

6 р.: сделать по 1 прибавке в начале и в конце ряда, лицевые  (8 петель)

7 р.: 8 изн.

Петли закрыть, оставить конец нити около 20 см для пришивания уха.

Второе ухо вяжем аналогично.

           Лапы

Вяжем бежевой нитью.

Набрать 6 петель.

1 р.: прибавка (6 раз)        (12 петель)

2 – 10 р.: лицевые             (12 петель)

Петли закрыть.

Связать еще 3 таких лапы.

        Сборка
Пришить ушки к голове, вышить носик, сделать утяжку для глаз. Пришить или приклеить глазки.

Пришить голову и лапы к туловищу. Лапы перед пришиванием набить.